|
Російський письменник і поет І.О.Бунін народився 22 жовтня 1870 р. в батьківському маєтку під Воронежем. Батько і мати майбутнього письменника походили з давнього дворянського роду. До 11 років Бунін навчався вдома, а надалі здобуває освіту в Єлецькій повітовій гімназії. Проте через чотири роки через фінансові негаразди він змушений повернутися додому, продовжуючи удосконалювати знання під керівництвом старшого брата Юлія. Дев’ятнадцятирічний І.Бунін влаштовується коректором у місцевій газеті “Орловський вісник”. Перше кохання із газетяркою В.Пащенко дає шанс переїхати на Україну (до Полтави), де Бунін перебуває до 1894 р. Перша збірка “Вірші” І.Буніна вийшла у світ 1891 р. Класичні за стилем поезії були насичені образами природи, що взагалі характерно ліричній творчості поета. У цей же період він сходиться з А.П.Чеховим і починає писати оповідання. 1895 р. до І.Буніна, який перебуває то у Москві, то у Петербурзі, приходить читацьке визнання після виходу друком оповідань “На хуторі”, “Вісті з батьківщини” і “На край світу”. Його переклад “Пісні про Гайявату” Лангфелло удостоюється Пушкінської премії І ступеня. І.Бунін 1899 р. одружується з Г.М.Кокні, дочкою грецького революціонера, але шлюб був короткочасним і нещасливим. У перші роки ХХ ст. І.Бунін активно займається перекладом російською мовою творів видатних поетів Англії і Франції. Наприкінці 1906 р. Бунін закохується у В.М.Муромцеву, дочку члена Московської міської думи, і вступає з нею в цивільний шлюб, вони багато подорожують (в цей час він пише свої шедеври – повісті “Село”, “Суходіл”, оповідання “Пан з Сан-Франциско”). Жовтневу революцію 1917 р. Бунін не сприйняв, виїхав до Одеси, зайнятої білою армією. Після довгих блукань вони з Вірою Миколаївною дістаються Франції (спочатку Париж, згодом – Грасс). 1922 р. вони беруть законний шлюб. Тут І.Бунін створює свої нові літературні новації: повість “Митькове кохання”, оповідання “Троянда Ієрихону” і “Сонячний удар”. Високу оцінку одержала автобіографічна повість І.Буніна “Життя Арсеньєва” (1933), де подано яскраву галерею дореволюційних типажів. Нобелівську премію з літератури І.Буніну було присуджено 1933 р. “за суворий артистичний талант, з яким він розкриває традиції класичної прози”. Впродовж 1934–1936 рр. І.Бунін підготував і видав 11-томне зібрання творів. Остання збірка оповідань “Темні алеї” (1943), написана в роки окупації Франції німецькими військами, не мала колишнього успіху. В останні роки свого життя І.Бунін працює над спогадами про А.П.Чехова, але не встигає закінчити задуму. Він помер 8 листопада 1953 р. у Парижі від хвороби легенів. За радянські часи у Росії твори І.Буніна не друкувалися до 1956 р., а потім світ радо зустрів ряд збірок поетичних і прозаїчних творів, окремі романи. |
|